Система постійного кріплення до Стенфордського лінійного коллайдера

Побудова та виконання перманентуземляний якір(tieback) для Стенфордського лінійного колайдера.

Стенфордський лінійний колайдер є найновішим доповненням до комплексу досліджень фізики високих енергій у Стенфордському центрі лінійних прискорювачів. Однією з багатьох унікальних особливостей цього проекту є велика підземна яма, де масивні детектори частинок вивчатимуть зіткнення субатомних частинок. У великому відкритому кар’єрі використовується майже 600 постійних земляних анкерів (стяжок) для підтримки стін висотою 56 футів (17 м), і це одне з найбільших застосувань стяжок для постійної підтримки конструкції. У цьому документі розглядається використання зв’язків у цьому проекті з акцентом на їх встановлення та продуктивність.

Загалом анкери (анкери) отримали широке поширення для використання в тимчасових земляних спорудах. Вони усувають потребу у великих відкритих котлованах з похилими сторонами або потребу у внутрішніх кріпленнях. Для великих, глибоких виїмок економічно доцільним стає стяжка (земляний анкер). Порівняно зі звичайними консольними підпірними стінами, з’єднувальні стіни не потребують великих фундаментів і дорогих копанок і кріплення. Використання зв’язків стало популярним для вузьких будівельних майданчиків у міських районах, де простір обмежений сусідніми спорудами, а також у метро, ​​опорах мостів і підпірних стінках автомагістралей. Їх використання у тимчасових спорудах, а останнім часом і в постійних структурах, було задокументовано Weatherby (1982) і Anderson (1984).